Із праці німецького вченого, мандрівника Й. Г. Коля «Подорожі Росією та Польщею» про Україну, яку відвідав 1838 р.

Із праці німецького вченого, мандрівника Й. Г. Коля

«Подорожі Росією та Польщею» про Україну, яку відвідав 1838 р.
«Розірвання було колись великим нещастям українського племені, також і відносно політики. Власне, лише дуже короткий час було воно одне та дуже велике — за Володимира, що княжив у Києві. Сьогодні одна частка українців за Карпатами в угорській державі, друга в австрійській провінції Галичині, деякі залишилися при Туреччині, інші над горішнім Доном, прилучені до російських губерній. Але головна маса залишилася над Дніпром у черенній Україні. Якщо було би можна всі ці частини політично об’єднати, то українське плем’я у відношенні до московського було би доволі сильне». <...>
«Усе навколо, уся природа була чарівна... Україна, де так багато привіту і краси... Хати, повиті зеленню й буйним зіллям, розкинулися по узбіччях балок і поховалися в ярах. Високо поза селом, де продувають вітри, стоїть 50 і 100 вітряків. І так перед мандрівником, що йде високим, голим і пустим степом, несподівано розкривається дуже мальовничий та небуденний образ, коли з яру виринає українське село».
Українці «жиють у чисто утримуваних хатах, що до тебе всміхаються. Вони не вдовольняються тим, що кожного тижня їх миють, як це роблять Голяндці, але ще що два тижні їх білять. Тому їхні хати виглядають білі, неначе свіжовибілене полотно». <...>
«Я був дуже мило заскочений внутрішнім уладженням назовні так мало обіцяючої хати. Лише жити в цій чепурненькій світлиці. Надворі було дуже гаряче, а тут мило та холодно. Повітря було гарне, свіже та запашне. Земля була вкрита травою, а на стінах зілля — усе було чисте та чепурне. Я не можу, щодо цього, нахвалити українців, якщо рівняти їх із поляками та москалями».
По городах українських хат багато «посіяних і посаджених квітів і зілля, із дзвіночками, туберозами й айстрами, із кавунами, гарбузами, огірками й іншою на Україні плеканою городиною. У неділю йдуть дівчата в ці городи, рвуть величаві квіти і заквітчуються, неначе князівки. Ба навіть ці українські стрункі дівчата так дуже люблять квіти, що в будні при роботі заквітчуються й тоді подобають на жрекині Фльори. А що вони люблять співати, то переживається по цих землях таке, що рідко деінде стрінеться. Жінки, завінчані, за найтяжчою працею без упину співають, мов солов’ї. І тяжко живо переказати читачеві лише словами цю повну життя картину!» <...>
«Українець, що старанно робить туалету, плекає своє тіло та бере козацький або гвардійський однострій, виходить своїм обличчям більш ніжно вироблений і ближчий досконалості, ніж москаль, а також шляхетніший і кращий». [Січинський В. Чужинці про Україну. Вибір з описів подорожей по Україні та інших писань чужинців про Україну за десять століть. — К., 1992. — С. 193—195]

Запитання до документа
1) Як наведене джерело характеризує традиційно-побутову культуру українців?
2) Яке враження справила ця культура на німецького мандрівника?
3) Яку характеристику Й. Г. Коль дає у своїй праці українцям?