Василь Стефаник належить до
«братства тарасівців»
київських неокласиків
Кирило-Мефодіївського братства
«Руської трійці»
«Покутської трійці»
Новела «Камінний хрест» написана в руслі
романтизму
постмодернізму
експресіонізму
сентименталізму
імпресіонізму
У центрі психологічної новели «Камінний хрест» — образ
хреста
землі
горба
Америки
Івана Дідуха
Прізвище головного героя новели «Камінний хрест» вказує на
споконвічне хліборобське коріння
матеріальну нужду
світське походження
безпросвітну бідність
глибоку старість
У творі «Камінний хрест» порушено всі названі проблеми, ОКРІМ
економічної хвилі еміграції
зв’язку з рідною землею
кохання і зради
влади землі над людиною
життя і смерті
Символом страдницької хліборобської праці в новелі «Камінний хрест» є
каміння
село
хрест
хата
кінь
Образ Івана Дідуха нагадує міфічного
Прометея
Ярила
Велеса
Геракла
Сізіфа
Найвищий вияв туги через розлуку з рідним краєм передано у рядку
Чим старівся, тим тяжче було йому... сходити з горба.
Плоти попри дороги тріщали і падали — всі люди випроваджували Івана.
Як уходили назад до хати, то ціла хата заридала.
Гостей у Івана повна хата, ґазди і ґаздині.
Одна сльоза котилася по лиці, як перла по скалі.
Установіть відповідність.
експозиція
зав’язка
кульмінація
розв’язка
«Блимає той камінь, мертвими блисками, відбитими від сходу і заходу сонця, і кам’яними очима своїми глядить на живу воду і сумує».
«Вік свій збув на тім горбі. Чим старівся, тим тяжче було йому, поломаному, сходити з горба».
«Ймив стару за шию і пустився з неню в танець... Люди задеревіли, а Іван термосив жінкою, як би не мав уже гадки пустити її живу з рук».
«Ця земля не годна стільки народу здержати та й стільки біди витримати».
«Видиш, стара, наш хрестик? Там є вибито і твоє намено. Не біси, є і моє, і твоє».
напружені жили
хатній поріг
камінь
могила
далекий невідомий край
тяжка праця
рідна домівка
бездушність природи
українська гостинність
банувати
файно
патороч
данець
гарно
клопіт
танок
бігати
шкодувати
порівняння
метафора
постійний епітет
гіпербола
«Плоти попри дороги тріщали і падали — всі люди випроваджували Івана».
«Вбігли сини і силоміць винесли обох із хати».
«Іван та й Михайло отак співали за молодії літа...»
«...сивими очима хотів навіки закопати в серцях гостей свою просьбу».
«Одна сльоза котилася по лиці, як перла по скалі.»