Василь Стефаник належить до
«Руської трійці»
Кирило-Мефодіївського братства
«Покутської трійці»
«братства тарасівців»
київських неокласиків
Новела «Камінний хрест» написана в руслі
сентименталізму
експресіонізму
імпресіонізму
романтизму
постмодернізму
У центрі психологічної новели «Камінний хрест» — образ
Америки
горба
Івана Дідуха
хреста
землі
Прізвище головного героя новели «Камінний хрест» вказує на
безпросвітну бідність
світське походження
глибоку старість
споконвічне хліборобське коріння
матеріальну нужду
У творі «Камінний хрест» порушено всі названі проблеми, ОКРІМ
влади землі над людиною
кохання і зради
життя і смерті
економічної хвилі еміграції
зв’язку з рідною землею
Символом страдницької хліборобської праці в новелі «Камінний хрест» є
хата
хрест
кінь
каміння
село
Образ Івана Дідуха нагадує міфічного
Геракла
Велеса
Сізіфа
Прометея
Ярила
Найвищий вияв туги через розлуку з рідним краєм передано у рядку
Гостей у Івана повна хата, ґазди і ґаздині.
Як уходили назад до хати, то ціла хата заридала.
Одна сльоза котилася по лиці, як перла по скалі.
Чим старівся, тим тяжче було йому... сходити з горба.
Плоти попри дороги тріщали і падали — всі люди випроваджували Івана.
Установіть відповідність.
експозиція
зав’язка
кульмінація
розв’язка
«Вік свій збув на тім горбі. Чим старівся, тим тяжче було йому, поломаному, сходити з горба».
«Ймив стару за шию і пустився з неню в танець... Люди задеревіли, а Іван термосив жінкою, як би не мав уже гадки пустити її живу з рук».
«Видиш, стара, наш хрестик? Там є вибито і твоє намено. Не біси, є і моє, і твоє».
«Блимає той камінь, мертвими блисками, відбитими від сходу і заходу сонця, і кам’яними очима своїми глядить на живу воду і сумує».
«Ця земля не годна стільки народу здержати та й стільки біди витримати».
напружені жили
хатній поріг
камінь
могила
бездушність природи
тяжка праця
далекий невідомий край
українська гостинність
рідна домівка
банувати
файно
патороч
данець
шкодувати
танок
гарно
клопіт
бігати
порівняння
метафора
постійний епітет
гіпербола
«Вбігли сини і силоміць винесли обох із хати».
«Іван та й Михайло отак співали за молодії літа...»
«...сивими очима хотів навіки закопати в серцях гостей свою просьбу».
«Одна сльоза котилася по лиці, як перла по скалі.»
«Плоти попри дороги тріщали і падали — всі люди випроваджували Івана».
