Вступ. Завдання 2

     Ксеня не любила вчитися. От малювати — то інша справа! Але її тітонька Віра викладала англійську мову і вважалася однією з найповажніших викладачок у місті. Тому з четвертого класу тітонька Віра розпочала свої дошкульні уроки.
     Як тільки Ксеня з’являлася на обрії, Віра Василівна пускала в хід привітання англійською й обговорення погоди та справ у школі. Якщо сідали за стіл, вона вказувала на різноманітні предмети та страви, просячи дівчинку повторити за нею кілька разів. Якщо йшли до саду, тітонька безупинно торочила назви рослин і дерев, що траплялися по дорозі.
     Ясна річ, така поведінка стала звичкою, а ще через два-три роки Ксеня не лише розмовляла при зустрічах з тітонькою винятково англійською. Як же пекельно тяжко давалися їй усі ті нові слова, правила, тексти. Проте наполегливість брала своє — і дівчинка вже й книжки читала, і листи писала, і тараторила напам’ять вірші.
    Уроки англійської так би й залишались нав’язаним обов’язком, якби не один випадок. Щоліта до них приїздила група англійських вчителів, і вже вкотре вони організовували невеликий табір при церкві. Того літа дівчинка мала нагоду туди потрапити. Яка там була атмосфера! Суцільне захоплення! (За О. Лущевською)