Правопис дієслова. Завдання 5

     Рекс почав було дрімати, як раптом йому вчувся шерех. Шерсть на Рексовому загривку наїжачилася, і він загарчав — бо завжди помітить будь-якого чужинця.
     Навпроти нього сиділи три пси — такі ж чорні, волохаті, великі, як і він сам, тільки чистенькі та вгодовані.
     — Здоров! — мовив середній пес.— Мене звати Пол. Ми — з паралельного світу. Розумієш, сил нема спостерігати, як ви тут мучитесь,— додав Гейст. Ми вирішили спробувати допомогти тобі та іншим безпритульним, бо далі так тривати не може.
     — А чому я взагалі повинен вам вірити? — раптом засумнівався Рекс.— Якщо ви такі розумні, краще зробіть так, щоб тут з’явилася не зовсім обгризена бараняча кістка! Як доїси таку, одразу краще мізкувати починаєш. Даси таку?
     — Слухай уважно. Ти повинен негайно зустріти одного хлопця — звати його Хроня. Зараз він їде в електричці.
     — А я що, їжджу по електричках? — буркнув пес.
     …Раптом постаті усіх трьох псів почали прозорішати і розвіялись, наче туман, у півмороці підвалу. Що вони хочуть — не розумію, позіхнув Рекс.— Чи привиділося? (За Г. Малик)