Дієприкметник. Завдання 5

 Особливо переживав він за Златку і Стеху. Розпалена уява малювала одну картину страшнішу за іншу. Перед вечором прибігли схвильовані Василь Семашко та Сава Грицай. Вони спустилися з крутого горба вниз, на лід, приметений снігом, оминули вузький перешийок. Різкий вітер глухо шумів у лапатому гіллі яворів і жбурляв колючим снігом. Завірюха посилювалась і швидко замітала сліди, а також ховала від стороннього ока. Та ось Арсен, обігнувши ріг однієї хати, заглянув у замерзле причілкове віконце й побачив неясні тіні. (За книгою В. Малика)