Повторення. Текст. Речення. Слово. Завдання 2

Петрик трошки заспокоївся і вже з цікавістю поглянув на прибульця. Вірус набрав загрозливого червоного кольору, ніздрі у нього роздимались, і він весь був схожий на бичка перед коридою.
— Дивись, шановний, на кого сідаєш. Тільки приліг, тільки рідний Інтернет уві сні побачив — як отаке вайло всілося і ну давити! Що ж ви за люди такі?! Один олівцем штрикає, другий задушити хотів… Ех, нема мені щастя!
Обличчя Професора стало буряковим. Він такого ще не бачив! Хто? Що? Справжній Вірус! І в кого? У них із Сашком! От хлопці з класу заздритимуть! І він зручніше вмостився на ліжку, готовий слухати, звідки ж узявся цей милий Вірусик, який тепер забезпечить їм популярністю до кінця шкільних днів!.. (За С. Гридіним)
— Дивись, шановний, на кого сідаєш. — спонукальне, неокличне.
Тільки приліг, тільки рідний Інтернет уві сні побачив — як отаке вайло всілося і ну давити! — розповідне, окличне.
Що ж ви за люди такі?! — питальне, окличне.
Один олівцем штрикає, другий задушити хотів… — розповідне, неокличне
Ех, нема мені щастя! — розповідне, окличне.